Екскурсія до краєзнавського музею Шаронова О.А.
Автор статті вчитель Кабановам О.П.
«З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.»
(Слова із пісні Ніни Матвієнко та Раїси Кириченко «Сік землі»)
Сьогодні 7Б вирушив до музею.
Музеї…
Хіба не свідчить про це те, що до них ходять, як і до храмів, тільки віруючі. В музеї ходять люди, які вірять, що саме тут відшукають невидиму золоту нитку, якою життя вишиває час.
Хтось скаже, нині в музей ходити не модно, адже все можна прочитати і побачити в Інтеренеті
Але відчути подих історії можна, тільки помандрувавши залами музею, де гулкою луною вітає відвідувачів минувшина.
Жага доторкнутися до сивої давнини не залишить людину ніколи, спрага пізнати себе, своє коріння завжди жила і буде жити в кожній цивілізованій людині. І навряд чи замінять живу історію, що мешкає в тихих залах музею, сучасні Інтернет-технології.
У холі нас зустрів гід Шаронов Олександр Анатолійович, і почалася екскурсія. У великій залі були розташовані вітрини, за якими розташувався світ, зібраний у наших околицях. Було дуже цікаво бачити експонати, зібрані із землі, по якій ми тупцюємо кожен день.
В основі експозиції - понад п'ять десятків живописних робіт художника, а також ікони, предмети побуту старообрядців і інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та інші).
Зібрані по крупицях предмети розповідають про етапи життя краю. Тут представлено зброю часів Задунайської Січі, останньої сторінки діяльності запорізького козацтва, а також російсько-турецьких воєн, Другої світової війни, предмети побуту корінного населення.
Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв’язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.
